yco 12.04.2023р. відбувся всеукраїнський круглий стіл "Шляхи подолання енергетичної кризи та перспективні напрямки розвитку енергетичної галузі України у післявоєнний час", в якому взяли участь викладачі кафедри ЕСС, зокрема була представлена доповідь зав. кафедри Електричних станцій та систем д.т.н., проф. Вячеслава КОМАРА на тему: «Балансування режимів ЕСС в умовах розбудови роботи. Розвиток локальних електроенергетичних систем». Про підсумки проведеного всеукраїнського круглого столу розповіла в своєму дописі колишня в.о. Міністра енергетики, пані Ольга БУСЛАВЕЦЬ: «Сьогодні вже можна констатувати, що ми пройшли найважчий опалювальний сезон в історії української енергосистеми. На мою думку, ми пройшли його не завдяки керівництву галузі, а професіоналізму енергетиків середньої ланки і ЗСУ. По ключових енергетичних об’єктах росіяни випустили понад 1200 ракет та дронів. Понад 250 із них влучили у ціль - 45% магістральних мереж і підстанцій НЕК «Укренерго» було пошкоджено. Обстріляні й зазнали різного ступеню ушкоджень 24 об’єкти генерації, при чому, більшість – багаторазово. Кожен ракетний удар завдавав нових руйнувань і викликів для енергетиків. Але найважчі наслідки були 23 листопада, коли ми пережили перший блекаут в історії нашої енергетики. Завдяки дійсно героїчній роботі енергетиків за добу змогли подолати жахливі наслідки і головне - зробити правильні висновки для запобігання подібного в подальшому. Саме після цього почали застосовувати превентивні розвантаження блоків АЕС з паралельним обмеженням споживачів, що не дозволило повторити важких наслідків для енергосистеми після наступних ворожих атак. На сьогодні залишаються пошкодженими енергоблоки ТЕС сумарною потужністю 3,8 ГВт, 540 МВт - ГЕС , 650 МВт – ГАЕС, близько 1 ГВт потужностей великих ТЕЦ, а це все регулюючі потужності, без яких стабільна робота енергосистеми неможлива! Також пошкоджено більше 500 МВт СЕС. Крім того, внаслідок окупації об’єднана енергосистема України тимчасово втратила: 43% атомної генерації 74% потужності ТЕС 51% блочних ТЕЦ, 12% ГЕС та 32% ГАЕС, 25% - ВДЕ, а саме 75% встановленої потужності ВЕС і 15% - СЕС. За оцінкою Світового банку й ПРООН, масштаби руйнувань, завдані українській енергосистемі, безпрецедентні: лише першочергові потреби для проведення ремонтів в електроенергетичному секторі оцінюються у $1,2 млрд, а загальні збитки у $6,5 млрд, з яких $3,9 млрд - сектор генерації. Отже, для того щоб провести необхідні ремонти для підготовки до наступного ОЗП, необхідні величезні кошти і своєчасно замовлене обладнання. Але сьогодні ми маємо колосальні фінансові проблеми в енергетиці, створені не тільки війною, а й недолугим управлінням галуззю та регулюванням ринку електроенергії - і під час війни, і ще до неї! Назву деякі з причин: 1) наявність необґрунтованих прайс-кепів на ринку електроенергії, 2) діюче ПСО для покриття фіксованої ціни для населення, обсяг дотування якого досяг 140 млрд.грн. в рік. Це болюче політичне питання, яке ні у 2020 році не вирішили через відсутність політичної волі, ні зараз… І що дивно, мільйони українців поїхали з України, а сума ПСО зростає… 3) незбалансований тариф "Укренерго" для покриття своїх фінансових зобов’язань, заручниками якого стала генерація; 4) не виконання закону щодо врахування 20% вартості ВДЕ у держбюджеті, що призводить до хронічного накопичення боргів перед ВДЕ; і ще багато інших спотворень ринку електроенергії. Розуміючи, що у нас йде війна, не буду називати всі фінансові показники, а скажу лише про ті, що були останнім часом опубліковані з інтерв’ю керівників державних енергокомпаній і характеризують ситуацію. Так, збиток державної ГК "Центренерго" у 2022 році склав 8,9 млрд.грн., до речі, з яких 4,5 млрд.грн. - борг "Укренерго" перед компанією за балансування. А це хронічна проблема, що "Укренерго" не сплачує учасникам ринку кошти за надані послуги. Гендиректор «Укргідроенерго» нещодавно розповів, що для відновлення компанії необхідно 22 млрд. грн. Але при наявних зобов’язаннях по ПСО для населення і з тими коштами, що залишаються в компанії, необхідно 5 років для відновлення пошкодженого обладнання. А це основні маневрені потужності! «Енергоатом» досі не опублікував фінансовий звіт за 2022 рік. Але і так зрозуміло, що "Енергоатом" закінчив рік з колосальними збитками, боргами перед постачальниками товарів та послуг. Втративши в березні минулого року ЗАЕС і як наслідок майже половину свого загального виробітку електроенергії і коштів від її продажу, компанія продовжує виконувати ПСО для населення. За цих умов виникають тривожні питання: Чи вистачить коштів у компанії на проведення якісних планових ремонтів, які, до речі, по термінах у цьому році збільшені вдвічі від нормативних? Чи є гроші на закупівлю ядерного палива у Westinghouse? На тлі таких фінансових проблем особливо дивно виглядають неприпустимо повільні рішення посадових осіб щодо відкриття експорту електроенергії в країни Європи в умовах двомісячного профіциту електроенергії в Україні. Це коштувало галузі близько 100 млн$ таких необхідних для ремонтів. Отже, що ж робити для підготовки до наступної, не менш складної зими? Перелік необхідних рішень випливає з проблем і, на мій погляд, є очевидним: першочергово необхідно відновити пошкоджені генеруючі та трансформаторні потужності і створити певний резерв обладнання; експортувати електроенергію до країн ЄС, а доходи від експорту спрямувати для відновлення енергосистеми; необхідно продовжити дію законодавчої норми щодо використання доходів "Укренерго" від продажу перетинів для експорту електроенергії на погашення боргів перед державним підприємством «Гарантований покупець», а той в свою чергу перед ВДЕ; переглянути механізм price-cap як такий, що не дозволяє балансу попиту та пропозиції сформувати справедливу ціну на електричну енергію; розглянути європейський досвід створення Фонду зниження енергетичної вразливості (Energy Vulnerability Fund), який би дозволив запропонувати компенсацію за рахунками вразливим домогосподарствам. Такий підхід є набагато більш ефективним та прозорим, ніж ручне стримування тарифів для населення і діюче ПСО; продовжувати впровадження енергоефективних заходів; невідкладно закупити необхідний обсяги газу в період низької ціни і заповнити газові сховища; підтримати вугільну галузь, враховуючи паливно-енергетичний баланс і потреби теплової генерації у вугіллі. І про майбутнє … Про відновлення і розбудову України після закінчення війни ми вже чуємо не один місяць. Спочатку в липні минулого року План відновлення України презентували на конференції в Лугано, який зокрема в розділі про енергетику не витримував жодної критики. І після цього різні органи влади, зокрема Міненерго, продовжували генерувати різні ідеї гучних проєктів в енергетиці, або не розуміючи, де тактичні завдання, де стратегічні, або роблячи свої заяви тільки заради піару. Це також підхоплюють деякі керівники державних енергетичних компаній, які це звичайно роблять з погодження органу виконавчої влади, під управлінням якого знаходяться. Наприклад, якими тільки ідеями не фонтанує «Енергоатом», підписуючи безліч Меморандумів, які навіть важко підрахувати. Будівництво 9 нових енергоблоків АР-1000, 20 блоків малих модульних реакторів, дата-центри, виробництво водню, будівництво сонячних станцій, будівництво повітряних ліній РАЕС-Рига через Вільнюс та РАЕС-Хелм, участь в проекті модернізації газотранспортної інфраструктури з оператором української ГТС. Також черговим меморандумом обіцяно продавати канадській компанії Cameco концентрат урану, який може вироблятись на СхідГЗК, який не є підрозділом "Енергоатому" і знаходиться в плачевному стані, бо був доведений до банкрутства ще до війни. Також керівнику найбільшої енергетичної компанії "Енергоатом" цікавіше займатись генеруванням, або скоріш транслюванням дивних ідей, ніж системно працювати над технічними питаннями забезпечення сталої експлуатації АЕС, введенням в експлуатацію, нарешті, ЦСВЯП, добудови Ташлицької ГАЕС (при дефіциті в країні маневрових потужностей) та інших проєктів, які безпосередньо у сфері відповідальності оператора АЕС. Ця безсистемна діяльність різних органів влади і державних компаній відбувається тому, що не має комплексного розуміння загальнодержавної стратегії: куди ми як держава рухаємось, ким ми хочемо стати і яка мета? Я думаю, ви зі мною погодитесь, що енергетику майбутнього неможливо будувати, не маючи загальнодержавної мети, не розуміючи, яку економіку ми будуємо, які наші пріоритетні виробництва, товари, послуги, потенційні ринки, доступна логістика тощо. Енергетика - це фундамент економіки, тому і будувати, і трансформувати її необхідно, виходячи з потреб в енергії її споживачів. Також дуже важливо розуміти, які будуть демографічні тенденції в Україні. Бо якщо припустити, що більшість українців, які виїхали в період війни ( за оцінками, це більше 10 млн.), вже пройшли адаптацію в інших країнах і не бачать для себе відповідних умов життя в Україні, не повернуться, а промисловість і бізнес не будуть мати сприятливих умов для розвитку, то нам і цієї енергетики, яка залишилась, вистачить на декілька років. Але якщо ми хочемо жити в Україні майбутнього – прогресивній, ефективній, технологічній, яка займає лідируючі економічні, політичні позиції в регіоні, то нам буде потрібна і енергетика майбутнього. Для цього необхідне розроблення реальної Стратегії верхнього рівня, якщо хочете Візії майбутньої України, в рамках якої будуть розроблятись галузеві стратегії, зокрема енергетична. І які будуть виконуватись, не зважаючи на зміну влади. Треба шукати і створювати свою як країна унікальність, що ми можемо запропонувати світу. Це і природні ресурси, за якими Україна посідала до війни 4 місце в світі, і колосальний аграрних потенціал і ще багато іншого, яке потребує кластерної індустріалізації, створення найсприятливіших умов для ведення бізнесу, для інвестицій з обов’язковим гарантуванням їх захисту. За таких умов ми можемо вийти на інший рівень економіки і, звичайно, енергетики.
